I wanted to know how do you pay attention to sound and sound design while watching a film? I want to understand the nuances that sound brings in whether I am watching a film in theatres, on my T.V. or my laptop (No smaller screens than this). I can see through the writing bit by bit even the use of color and a specific cinematographic choice (blocking, shot composition, etc.) but sound is something that I need to be mindful about while watching the film.

Also kindly suggest books that can get me into this...

KH studio released the trailer for Predator Badlands on its YouTube channel! Who will go see it in the cinema? 🙌

Fiz download do filme: Lady Beware (1987), mas não tem nenhuma legenda e eu sou brasileiro e não entendo de inglês alguém tem a legenda completa do filme em qualquer idioma.

I go to cinema with my Mom and i was about to watch venom Last dance and they didn't not allow me Cuz I Am too young bro i watch movies that Has F-Bombs

Honestly, I’m not sure if the problem was with my TV, with Amazon who I streamed it through, or if that’s just the way the movie was made. Haven’t had this issue with any other movie or TV show. Any scene that takes place at night was absolutely unwatchable for me.

This saturday we will attend the LoL Worlds Final cinema viewing which will be around 4-5 hours long. Now to the question. What would you guys eat for the whole duration? As far as I know the cinema is rather small with the basics only. Is it common that they will have something extra when such long events happen or are they more accepting with bringing food from the outside.

An horror/crime/thriller for Halloween?

Recently, I watched and really appreciated smile, to give a direction

Okay, maybe as a comedy, but I just watched it again for the first time in years (probably for the hundredth time), and I feel like no one gives Nacho Libre credit for how well composed it is. Some of the shots are so impressive and really creative. Right?

Watched "Kundun", and I have to say, it's one of those films that leaves a lingering effect long after the credits roll. Martin Scorsese’s direction beautifully captures the life of the 14th Dalai Lama, portraying not just the events, but the spiritual essence of his journey in a way that feels serene, almost meditative.

The film is visually captivating, with Roger Deakins' cinematography bathing each frame in ethereal light. Scorsese uses sweeping landscapes, color, and rich symbolism to immerse viewers in Tibet’s cultural depth, which felt like watching a moving painting at times. Every scene seems to reflect a spiritual undertone, a deep connection between the people and the land—a connection that becomes more poignant as the story unfolds.

One of the standout elements is Philip Glass’ haunting score. His minimalist compositions mirror the tranquility and underlying tension of the narrative, carrying the story in a way that words alone cannot. It creates a balance between serenity and the looming political storm that threatened Tibet's spiritual heart.

Admittedly, the film is slow-paced, but I think that’s intentional. Scorsese doesn’t rush the narrative; instead, he allows the audience to feel the weight of tradition and the gradual shifts in the Dalai Lama’s understanding of the world around him. It’s not a conventional biopic but a meditative reflection on spiritual resilience in the face of overwhelming adversity.

Kundun may not be everyone’s cup of tea, especially if you’re looking for action or intense drama. However, if you appreciate thoughtful storytelling and films that explore the intersection of spirituality, history, and politics, this one is definitely worth a watch. I’d rate it a solid 7/10 for its captivating visuals, immersive storytelling, and its ability to linger in the mind like a quiet echo.

https://startingnow6.wordpress.com/2024/10/30/rotten-ambition-the-apprentice-2024-review/

I don't have Spotify so I looked on yrb and I can't find them. I want specifically the music from the movie Songs From Underground. I love Roy anderson

1978 рік став переломним моментом в історії українського кінематографа, коли дві визначні постаті — Леонід Биков та Іван Миколайчук — закріпили своє ім’я серед легенд національного кіно. Обидва актори мали потужний вплив на кіноіндустрію і культуру, закарбувавши на екрані глибокий патріотизм, драматичний талант і незламний український дух. Їхні ролі в найвідоміших фільмах того часу залишаються символом української ідентичності, об’єднуючи традиційні цінності та інновації в кіномистецтві. Розглянемо їхні досягнення, ролі, фільми та культурний вплив, які підкреслили унікальність українського кіно.

https://preview.redd.it/s9eocha00uxd1.jpg?width=564&format=pjpg&auto=webp&s=1cdd58a391043f25a918d51b0957ad4ee3588f55

Леонід Биков: Народна любов і трагічна доля

Творчий шлях Леоніда Бикова

Леонід Биков — актор, режисер і сценарист, чия творчість назавжди змінила українське кіно. Биков почав кар’єру в кіно на початку 1960-х років і швидко став одним з найулюбленіших акторів в Україні. Його роботи, такі як «В бій ідуть тільки „старі“» (1973), стали шедеврами радянського кінематографа. Биков не тільки виконав головну роль, але й виступив як режисер, що підкреслило його багатогранність та відданість українській культурі.

Основні фільми та роль у кіноіндустрії

1978 рік став трагічним для Бикова — актор загинув у віці 49 років в автокатастрофі. Однак його спадщина залишається живою, особливо завдяки фільму «Ати-бати, йшли солдати», який він завершив за кілька років до смерті. У цьому фільмі Биков зумів розкрити драму війни та глибокий психологізм своїх героїв. Його унікальна здатність передавати людські почуття та патріотизм зробила його національним героєм, а його образ став символом національної гідності.

Іван Миколайчук: Відродження української культури через кіно

Ранні роки та перші успіхи Миколайчука

Іван Миколайчук, відомий своїм неймовірним акторським талантом і відданістю українським традиціям, став іконою кінематографа з ранніх років. Його проривною роллю став фільм «Тіні забутих предків» (1965), де він блискуче втілив образ українського героя. Миколайчук був уособленням етнічного та культурного духу України, який він втілював у кожній ролі, додаючи особливу емоційну глибину.

Ролі та фільми, що визначили епоху

Миколайчук знімався не тільки як актор, але й як сценарист і режисер. У 1978 році він працював над фільмом «Вавилон XX», де не тільки виступив як режисер, але й виконав головну роль. Цей фільм став справжнім маніфестом українського кінематографа, який висвітлював складнощі українського села та життя людей під час колективізації. Миколайчук мав здатність поєднувати реалії і поетичність, що стало візитною карткою його робіт.

Ключові досягнення та визнання в культурі та кінематографі

Нагороди та відзнаки

• Леонід Биков отримав численні нагороди за свої фільми, особливо за «В бій ідуть тільки „старі“». Цей фільм був не лише військовою драмою, але й глибокою історією про дружбу та відданість, за яку Биков здобув звання заслуженого артиста УРСР у 1974 році.
• Іван Миколайчук отримав визнання як один із найвпливовіших акторів свого часу. Фільм «Тіні забутих предків» завоював кілька міжнародних нагород і став класикою радянського кіно, забезпечивши Миколайчуку репутацію «українського генія кіно».

Вплив на культуру

• Обидва актори мали вирішальний вплив на культурний розвиток України. Їхні ролі стали символом національної гордості та історичної пам'яті, відображаючи народні традиції та культуру.
• Миколайчук активно популяризував українську культуру через сценарії та режисерську роботу, акцентуючи увагу на значенні фольклору та етнографії у своїх роботах.

Ікони національного кіно

• Леонід Биков став символом втілення простого українського героя, близького до народу. Він обирав ролі, які підкреслювали цінності мужності та дружби.
• Миколайчук зробив вагомий внесок у розвиток авторського кіно в Україні. Він старався втілювати елементи народної культури в кожній ролі, що зміцнювало національну ідентичність українського кіно.

Ці два генії українського кіно закріпили важливість української мови та культури в кінематографі. Їхні фільми вплинули на покоління режисерів, сценаристів та акторів, які прийшли після них, і підготували ґрунт для подальшого розвитку незалежного українського кіно. Обидва актори використовували символіку та образи, що робило їхні роботи впізнаваними і популярними не тільки в Україні, але й за її межами. Їхня відданість українській культурі та мистецтву зробила їх легендами національного екрану.

Роль у становленні українського національного кінематографа

Вплив на національну ідентичність

Завдяки своєму таланту, Биков і Миколайчук стали «живими іконами» українського кіно. Кожен з них по-своєму представляв дух української нації. Леонід Биков розкривав тему патріотизму і дружби, його герої були втіленням мужності й самопожертви. Іван Миколайчук зосереджувався на етнічному епосі, який оживляв образи українських селян і дух свободи. Їхня творчість сформувала образи українського героя, який залишається в пам’яті народу.

Культурний контекст та унікальність підходів

Українське кіно кінця 1970-х років розвивалося в умовах суворої цензури. Однак Миколайчук та Биков сміливо використовували теми, які були важливі для збереження української культурної спадщини. Їхні роботи вплинули на культурний розвиток, змінюючи підходи до кіномистецтва та популяризуючи українську самобутність. Через їхній особливий стиль українське кіно стало впізнаваним на міжнародній арені.

Леонід Биков та Іван Миколайчук стали не просто зірками українського кіно, але й культурними символами, які допомогли зберегти національну ідентичність у складні часи. Вони стали зразком для наслідування і справжніми легендами, які продовжують надихати сучасних митців. Їхні фільми досі викликають інтерес та зберігають особливе місце у серці українців.

P.S. Легенди Бикова та Миколайчука — це не тільки історія, але й натхнення, що показує, як кіно може бути мовою душі народу.

https://preview.redd.it/s1s7gie1jrxd1.jpg?width=1024&format=pjpg&auto=webp&s=b3b464ae4e08cdfef7831fa8b82019d94b1dce4b